Аня Лекавскі про підхід до створення клубних постерів

         Аня Лекавскі про підхід до створення клубних постерів

Закрыть

Мюнхен славится одним из самых высоких уровней жизни в Германии, пунктуальной транспортной системой, изобилием архитектурных и исторических памятников, а также богатым культурным наследием. В 60-е годы подвалы Мюнхена сотрясал мятежный дух классиков краут-рока Amon Düül, а позже Мородера, подарившего баварской земле явление под названием «мюнхенское диско».

Современную музыкальную сцену города гордо репрезентуют такие имена, как Skee Mask, Zenker Brothers, Schlachthofbronx, лейблы-ветераны Schamoni Musik и Gomma, а также клубы Blitz и печально закрывшийся, но подаривший ночной жизни города большой всплеск — MMA Club.

Несмотря на это, город незаслуженно обделен вниманием, часто оставаясь вне радаров тех, кому интересна независимая музыкальная культура. И правда, поверить в то, что за образом укромного уголка Баварии скрывается некая альтернативная реальность, отличная от всего, что нам уже известно, на первый взгляд сложно. Но, как мы знаем, у каждой монеты есть обратная сторона.

Мы отправились в Мюнхен в апреле этого года, чтобы узнать, что стоит за обыкновенным укладом традиционного и довольно консервативного европейского города и сделали для себя большое открытие, а именно — десятки скрытых от посторонних глаз лейблов, групп, художников, самоорганизаций, которые придают мюнхенской сцене неослабевающий динамизм и доказывают, что маленькие музыкальные комьюнити порождают действительно уникальные таланты.

При поддержке Goethe-Institut Ukraine.

ВІЗУАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО

13/02/2020

Мюнхен відомий одним із найвищих рівнів життя у Німеччині, пунктуальною транспортною системою, різноманіттям архітектурних та історичних пам’яток, а також багатою культурною спадщиною. У 60-х роках підвали Мюнхена здригались від бунтівного духу класиків краут-року Amon Düül, а згодом Мородера, який подарував баварській землі явище під назвою «мюнхенське диско».

Сучасну музичну сцену міста гордо репрезентують такі імена, як Skee Mask, Zenker Brothers, Schlachthofbronx, лейбли-ветерани Schamoni Musik і Gomma, а також клуби Blitz і, на жаль, уже закритий MMA Club, який подарував нічному життю міста значний сплеск.    

Незважаючи на це, місто несправедливо позбавлене уваги й часто випадає з поля зору тих, кому цікава незалежна музична культура. Дійсно, важко відразу повірити в те, що за образом затишного куточка Баварії прихована певна альтернативна реальність, відмінна від того, що нам уже відомо. Втім, як відомо, в кожної монети є зворотна сторона.  

Ми вирушили до Мюнхена у квітні цього року з ціллю дізнатися, що стоїть за звичним порядком традиційного та доволі консервативного європейського міста, і зробили для себе велике відкриття: десятки прихованих від сторонніх очей лейблів, гуртів, художників, самоорганізацій, що наповнюють мюнхенську сцену невичерпним динамізмом та доводять, що маленькі музичні спільноти породжують справді унікальні таланти. 

За підтримки Goethe-Institut Ukraine

Закрыть

Мюнхен відомий одним із найвищих рівнів життя у Німеччині, пунктуальною транспортною системою, різноманіттям архітектурних та історичних пам’яток, а також багатою культурною спадщиною. У 60-х роках підвали Мюнхена здригались від бунтівного духу класиків краут-року Amon Düül, а згодом Мородера, який подарував баварській землі явище під назвою «мюнхенське диско».

Сучасну музичну сцену міста гордо репрезентують такі імена, як Skee Mask, Zenker Brothers, Schlachthofbronx, лейбли-ветерани Schamoni Musik і Gomma, а також клуби Blitz і, на жаль, уже закритий MMA Club, який подарував нічному життю міста значний сплеск.    

Незважаючи на це, місто несправедливо позбавлене уваги й часто випадає з поля зору тих, кому цікава незалежна музична культура. Дійсно, важко відразу повірити в те, що за образом затишного куточка Баварії прихована певна альтернативна реальність, відмінна від того, що нам уже відомо. Втім, як відомо, в кожної монети є зворотна сторона.  

Ми вирушили до Мюнхена у квітні цього року з ціллю дізнатися, що стоїть за звичним порядком традиційного та доволі консервативного європейського міста, і зробили для себе велике відкриття: десятки прихованих від сторонніх очей лейблів, гуртів, художників, самоорганізацій, що наповнюють мюнхенську сцену невичерпним динамізмом та доводять, що маленькі музичні спільноти породжують справді унікальні таланти. 

За підтримки Goethe-Institut Ukraine

Text: Таня Войтко
Фото: Виталія Жирякова

Аня Лекавски — художниця, дизайнерка та авторка постерів для таких серій вечірок, як Mother Finest у Griessmuehle, Drive у Institut fuer Zukunft, Mels G Club у Golden Pudel. У її рідному Мюнхені кар’єра Лекавскі пов’язана з двома важливими для локальної мюнхенської сцени інституціями – клубами MMA та Blitz.  

Ми зустрілися з Анею у Blitz, щоб дізнатися більше про її дизайн-процес, референції, що передують сміливим творчим рішенням художниці, а також поговорити про важливість постерів у сучасній клубній культурі.

Розкажи, як ти почала працювати з ММА та Blitz?

У моїй діяльності завжди значну роль відігравала любов до музики. Це своєрідний ключ до всього. А ще мій брат. Ми розвивалися разом, читали, слухали музику, дивилися кіно, ходили на рейви. Потім я вступила до університету, де обрала напрям графічного дизайну. Більшість моїх друзів – музиканти, діджеї, які часто просили зробити флаєри. Серед них і засновники ММА, котрі одного разу запропонували мені зробити айдентику для клубу. З цього все і почалося.

У Blitz мене запросили через рік після відкриття клубу. До цього вони використовували однотонні постери, текст з лайн-апом і логотипом. Blitz зовсім не працював із графікою.

У чому різниця між цими двома проєктами з точки зору дизайну?

Ті принципи, якими я керувалася в роботі з ММА, відрізняються від підходу до Blitz. ММА – темний сирий підвал суто із техно-програмою. Ілюстрації для Blitz, їхній стиль, а також логотип міняються кожного тижня. Найчастіше це кольорові роботи, які відображають усю багатогранність клубу. Я запрошую до співпраці художників різних напрямів, і моя головна мета з Blitz – не мати єдиного впізнаваного стилю.

Головне – це розуміти концепцію майданчика, букінг та розробити ідею, яка вдало це все доповнює. Якщо ваше послання світу – любов і ви хочете бути відкритими, то передавайте це візуально. Постер – це перше, що бачать люди перед тим як потрапити до клубу, тому я транслюю інформацію про те, що на вечірці буде весело і намагаюся привабити певну аудиторію, використовуючи відповідну візуальну мову. Будь-який клуб або вечірка містить в собі певну ідею, і моє завдання – зробити її помітною.

Дизайн: Конни Мирбах

А як щодо бріфу? Чи встановлює Blitz рамки або обмеження?

Blitz надає свободу працювати поза бріфом. Справа в тому, що цей клуб – про взаємозв’язок, якщо можна так сказати. Він знаходиться на території Німецького музею, у якого доволі моторошна історія. Сьогодні Blitz займається тим, що презентує різноманіття музичних стилів і не тільки. Саме це я роблю з графікою: кожного місяця намагаюся створювати щось зовсім нове.

Які візуальні референції найчастіше присутні у твоїх роботах?

Коли я почала малювати перші постери для ММА, мене захоплював концептуальний світ і міфологія Drexciya, які створив їхній ілюстратор Абдул Кадім Хакк. Це надихнуло мене вибудувати легенду навколо ММА і створити ілюстрований комікс на sci-fi тематику. Постери для квір вечірок часто черпають натхнення з культури танцю вог 80-х і танцювальних рухів. Це, мабуть, найбільш очевидні референції. Загалом я намагаюся ретельно приховувати символи і референції, які використовую.

Мені також подобається використовувати зображення, які важко уявити в клубному контексті. Фотографія гір або картина доби Ренесансу може стати ідеальною основою для клубного постера і містити в собі сильне послання.

Артворк: Public Possession (Зліва), Daily Dialogue (справа)

Чим ти цікавишся, крім дизайну?

Я люблю завжди бути в курсі того, що відбувається навколо: дивлюся наукові документальні фільми, вивчаю технічні ілюстрації та малюнки. Я завжди цікавилася тим, що здавалося мені незрозумілим. Коли була підлітком, ходила на концерти, де бачила представників різноманітних субкультур – ска, панків, готів. У кожної групи була відповідна символіка, яка притягувала мене наче магніт. Я не розуміла, чому вони одягаються саме так і чому діджеї інколи відмотують платівку назад. Це приваблювало мене, тому що в цьому був елемент «незвіданості». В електронній музиці теж був цей елемент. Коли я вперше почула музику Aphex Twin, для мене це було чимось загадковим.

Чи транслюєш ти аспект «незвіданості» у своїх роботах?

Варто навести приклад. Я співпрацювала з мюнхенською галереєю Die Pinakotheken. Вони відкрили доступ до картин, які виставлялися в рамках виставки, присвяченої мистецтву Ренесансу, і я вирішила використати деякі з них у постерах для Blitz. Я думала про те, як пов’язати дух Ренесансу з духом нашого часу. У мене з’явилася ідея відобразити наступний етап у розвитку людства – від залежного існування в епоху Відродження до створення штучного інтелекту, коли люди самі стають богами.

Всю цю тематику можна простежити у прихованих символах і фразах на зразок: «Якби я був вогнем, чи знищив би я світ?». Її автор – це поет епохи Відродження Чекко Ангольєрі.

Як вважаєш, чи змінилася сьогодні роль постера?

Друкований плакат перевинаходить свою роль і перетворюється з ефективного способу передачі інформації на колекційний об’єкт образотворчого мистецтва. Поняття «постер» зовсім не означає, що він має бути роздрукований або бути певного розміру. Ми з Blitz використовуємо його як простір для прямої візуальної комунікації та інструмент, щоб показати свою позицію, індивідуальність та якість.

Художник Аня Лекавски и ее визуальные работы для клуба Blitz

визуальное искусство

Единый разум группы Fazer

История