Drinking with Judaah i Myn

ИНТЕРВЬЮ: ТАНЯ ВОЙТКО
ФОТО: МАЙЯ БАКЛАНОВА
______

Зустріч із Judaah – засновником лейблу Brothers From Different Mothers та босом Public System Recordings Матьє Фолтинскі, також відомим як Myn, відбулася в Києві задовго до карантину. Це був саме той момент, коли усе вказувало на те, що тверезими додому ми не повернемося: барний сезон був у розпалі, хлопці готувалися до свого київського виступу, а ми були готові просто пливти за течією.


Цього разу ми вирішили випробувати незвичний формат інтерв’ю, коли артисти ставлять одне в одному наперед підготовлені нами питання. Зручно вмостившись на терасі нашого улюбленого кафе, озброївшись аперолем, наші герої по черзі витягували роздруковані запитання, що допомогло відкрити величезний багаж захопливих історій: про погані звички та незвичайний стиль, про поїдання скорпіонів і вечірки в одному з найнебезпечніших міст у світі.

Drinking with Judaah i Myn

ИНТЕРВЬЮ: ТАНЯ ВОЙТКО
ФОТО: МАЙЯ БАКЛАНОВА
______

Зустріч із Judaah – засновником лейблу Brothers From Different Mothers та босом Public System Recordings Матьє Фолтинскі, також відомим як Myn, відбулася в Києві задовго до карантину. Це був саме той момент, коли усе вказувало на те, що тверезими додому ми не повернемося: барний сезон був у розпалі, хлопці готувалися до свого київського виступу, а ми були готові просто пливти за течією.


Цього разу ми вирішили випробувати незвичний формат інтерв’ю, коли артисти ставлять одне в одному наперед підготовлені нами питання. Зручно вмостившись на терасі нашого улюбленого кафе, озброївшись аперолем, наші герої по черзі витягували роздруковані запитання, що допомогло відкрити величезний багаж захопливих історій: про погані звички та незвичайний стиль, про поїдання скорпіонів і вечірки в одному з найнебезпечніших міст у світі.

Drinking with Judaah i Myn

ИНТЕРВЬЮ: ТАНЯ ВОЙТКО
ФОТО: МАЙЯ БАКЛАНОВА
______

Зустріч із Judaah – засновником лейблу Brothers From Different Mothers та босом Public System Recordings Матьє Фолтинскі, також відомим як Myn, відбулася в Києві задовго до карантину. Це був саме той момент, коли усе вказувало на те, що тверезими додому ми не повернемося: барний сезон був у розпалі, хлопці готувалися до свого київського виступу, а ми були готові просто пливти за течією.


Цього разу ми вирішили випробувати незвичний формат інтерв’ю, коли артисти ставлять одне в одному наперед підготовлені нами питання. Зручно вмостившись на терасі нашого улюбленого кафе, озброївшись аперолем, наші герої по черзі витягували роздруковані запитання, що допомогло відкрити величезний багаж захопливих історій: про погані звички та незвичайний стиль, про поїдання скорпіонів і вечірки в одному з найнебезпечніших міст у світі.

Drinking with Judaah i Myn

ИНТЕРВЬЮ: ТАНЯ ВОЙТКО
ФОТО: МАЙЯ БАКЛАНОВА
______

Зустріч із Judaah – засновником лейблу Brothers From Different Mothers та босом Public System Recordings Матьє Фолтинскі, також відомим як Myn, відбулася в Києві задовго до карантину. Це був саме той момент, коли усе вказувало на те, що тверезими додому ми не повернемося: барний сезон був у розпалі, хлопці готувалися до свого київського виступу, а ми були готові просто пливти за течією.


Цього разу ми вирішили випробувати незвичний формат інтерв’ю, коли артисти ставлять одне в одному наперед підготовлені нами питання. Зручно вмостившись на терасі нашого улюбленого кафе, озброївшись аперолем, наші герої по черзі витягували роздруковані запитання, що допомогло відкрити величезний багаж захопливих історій: про погані звички та незвичайний стиль, про поїдання скорпіонів і вечірки в одному з найнебезпечніших міст у світі.

Drinking with Judaah i Myn

ИНТЕРВЬЮ: ТАНЯ ВОЙТКО
ФОТО: МАЙЯ БАКЛАНОВА
______

Зустріч із Judaah – засновником лейблу Brothers From Different Mothers та босом Public System Recordings Матьє Фолтинскі, також відомим як Myn, відбулася в Києві задовго до карантину. Це був саме той момент, коли усе вказувало на те, що тверезими додому ми не повернемося: барний сезон був у розпалі, хлопці готувалися до свого київського виступу, а ми були готові просто пливти за течією.


Цього разу ми вирішили випробувати незвичний формат інтерв’ю, коли артисти ставлять одне в одному наперед підготовлені нами питання. Зручно вмостившись на терасі нашого улюбленого кафе, озброївшись аперолем, наші герої по черзі витягували роздруковані запитання, що допомогло відкрити величезний багаж захопливих історій: про погані звички та незвичайний стиль, про поїдання скорпіонів і вечірки в одному з найнебезпечніших міст у світі.

Drinking with Judaah i Myn

ИНТЕРВЬЮ: ТАНЯ ВОЙТКО
ФОТО: МАЙЯ БАКЛАНОВА
______

Зустріч із Judaah – засновником лейблу Brothers From Different Mothers та босом Public System Recordings Матьє Фолтинскі, також відомим як Myn, відбулася в Києві задовго до карантину. Це був саме той момент, коли усе вказувало на те, що тверезими додому ми не повернемося: барний сезон був у розпалі, хлопці готувалися до свого київського виступу, а ми були готові просто пливти за течією.


Цього разу ми вирішили випробувати незвичний формат інтерв’ю, коли артисти ставлять одне в одному наперед підготовлені нами питання. Зручно вмостившись на терасі нашого улюбленого кафе, озброївшись аперолем, наші герої по черзі витягували роздруковані запитання, що допомогло відкрити величезний багаж захопливих історій: про погані звички та незвичайний стиль, про поїдання скорпіонів і вечірки в одному з найнебезпечніших міст у світі.

Поки ми не почали, варто запитати: чи ви колись напивалися разом?


Myn: Так, напивалися. Коли ти востаннє грав із Jasss у Марселі й один п’янючий тип зі мною мало не побився без жодної причини, пам’ятаєш?


Judaah: Або коли ходили в МЕТА. Це маленький підвал, що вміщує 300 людей, і це найкраще місце в Марселі. Багато наших друзів там грають.


Myn: Там ми п’ємо пастис – анісовий напій, популярний в Марселі. Зазвичай там дуже легко напитися, тому що в барі можна купити пастис за 2 євро, і достатньо 3-ох таких склянок, щоб напитися до чортиків.


Отож, Матьє, починай гру.


М: Під яку пісню ідеально сумувати?


J: Чорт. «Georgia On My Mind» Рея Чарльза.


Яка вечірка стала для тебе неповторною?


М: Це було в Москві у «Мутаборі». Ця ніч була особливою для всіх. Люди танцювали майже голі. У Східній Європі люди сильно занурюються у музику, сам розумієш. Вони танцюють до повного виснаження – справжні хардкор-танцівники, найкраща публіка. Люблю їх. Було і багато інших, але ця запам’яталася як щось неймовірне.


Найдивніший трек, який у тебе просили поставити під час сету?


J: «Despacito» Луїса Фонсі. Наступне. 


Найгидкіша їжа, яку ти коли-небудь куштував? 


М: Було не гидко, але дивно: це був скорпіон. 


J: І який смак у скорпіона?


М: Смак як у курятини. 


J: Що ж... 


М: Було дивно, тому що у них є пиво, яке називається «Чанґ». Ніхто не знає, який відсоток алкоголю у ньому міститься, тож якщо замовити велику пляшку і випити таких три штуки, тобі скажуть, що ти вже «начанґувався», тобто страшенно п’яний. І я напився тієї ночі, а потім з’їв скорпіона, спробував тарантула та інших комах. 

Поки ми не почали, варто запитати: чи ви колись напивалися разом?


Myn: Так, напивалися. Коли ти востаннє грав із Jasss у Марселі й один п’янючий тип зі мною мало не побився без жодної причини, пам’ятаєш?


Judaah: Або коли ходили в МЕТА. Це маленький підвал, що вміщує 300 людей, і це найкраще місце в Марселі. Багато наших друзів там грають.


Myn: Там ми п’ємо пастис – анісовий напій, популярний в Марселі. Зазвичай там дуже легко напитися, тому що в барі можна купити пастис за 2 євро, і достатньо 3-ох таких склянок, щоб напитися до чортиків.


Отож, Матьє, починай гру.


М: Під яку пісню ідеально сумувати?


J: Чорт. «Georgia On My Mind» Рея Чарльза.


Яка вечірка стала для тебе неповторною?


М: Це було в Москві у «Мутаборі». Ця ніч була особливою для всіх. Люди танцювали майже голі. У Східній Європі люди сильно занурюються у музику, сам розумієш. Вони танцюють до повного виснаження – справжні хардкор-танцівники, найкраща публіка. Люблю їх. Було і багато інших, але ця запам’яталася як щось неймовірне.


Найдивніший трек, який у тебе просили поставити під час сету?


J: «Despacito» Луїса Фонсі. Наступне. 


Найгидкіша їжа, яку ти коли-небудь куштував? 


М: Було не гидко, але дивно: це був скорпіон. 


J: І який смак у скорпіона?


М: Смак як у курятини. 


J: Що ж... 


М: Було дивно, тому що у них є пиво, яке називається «Чанґ». Ніхто не знає, який відсоток алкоголю у ньому міститься, тож якщо замовити велику пляшку і випити таких три штуки, тобі скажуть, що ти вже «начанґувався», тобто страшенно п’яний. І я напився тієї ночі, а потім з’їв скорпіона, спробував тарантула та інших комах. 

Як щодо тебе, Judaah?  


J: Здається, це було в ресторані. У Франції ми називаємо людей, які не платять в ресторанах, «resto baskets». Одного дня я їв суші в Ліоні, і вони були жахливі – без смаку і дуже тверді. Ще й офіціант був повним придурком. Як тільки він повернувся до ресторану, ми з другом почали втікати. 


М: Ви встигли доїсти свою порцію?


J: Так.


М: Отже, було не так вже й огидно.


Які твої музичні guilty pleasures? 


J: Одне з останніх – співачка Sia. У неї є справжній хіт під назвою «Big Girls Cry». 


Наступне питання: «Найкрутіший костюм, який ти коли-небудь одягав на вечірку?»


М: Хм, модний чи неоковирний?


J: Він модний хлопець.


Почни з неоковирного.


М: Це було на Хелловін. У мене був костюм чорної тіні, що застібався на довжелезний замок, який простягався ззаду від ступні аж до голови. Люди не бачили ні моїх очей, ні довгого волосся, ні пальців – все тіло було невидиме. Було важко грати, тому що я нічого не бачив. Тож довелося обрізати тканину на кінчиках пальців, оскільки я грав з вінілу і потрібне було хороше відчуття дотику. Я був повністю чорний, наче тінь, а кінчики пальців були єдиною видимою частиною мого тіла. 


Уяви, що твоє життя – це кіно. Чи хотів би ти його подивитися?


J: Думаю, було б трохи нудно. А ти?


М: Ага, я би подивився, тому що багато чого робив у житті. 


J: Я теж, але не знаю чи...   


М: Розумію, питання дуже глибокі.


J: Я через кілька хвилин розплачуся.

Як щодо тебе, Judaah?  


J: Здається, це було в ресторані. У Франції ми називаємо людей, які не платять в ресторанах, «resto baskets». Одного дня я їв суші в Ліоні, і вони були жахливі – без смаку і дуже тверді. Ще й офіціант був повним придурком. Як тільки він повернувся до ресторану, ми з другом почали втікати. 


М: Ви встигли доїсти свою порцію?


J: Так.


М: Отже, було не так вже й огидно.


Які твої музичні guilty pleasures? 


J: Одне з останніх – співачка Sia. У неї є справжній хіт під назвою «Big Girls Cry». 


Наступне питання: «Найкрутіший костюм, який ти коли-небудь одягав на вечірку?»


М: Хм, модний чи неоковирний?


J: Він модний хлопець.


Почни з неоковирного.


М: Це було на Хелловін. У мене був костюм чорної тіні, що застібався на довжелезний замок, який простягався ззаду від ступні аж до голови. Люди не бачили ні моїх очей, ні довгого волосся, ні пальців – все тіло було невидиме. Було важко грати, тому що я нічого не бачив. Тож довелося обрізати тканину на кінчиках пальців, оскільки я грав з вінілу і потрібне було хороше відчуття дотику. Я був повністю чорний, наче тінь, а кінчики пальців були єдиною видимою частиною мого тіла. 


Уяви, що твоє життя – це кіно. Чи хотів би ти його подивитися?


J: Думаю, було б трохи нудно. А ти?


М: Ага, я би подивився, тому що багато чого робив у житті. 


J: Я теж, але не знаю чи...   


М: Розумію, питання дуже глибокі.


J: Я через кілька хвилин розплачуся.

Що робить тебе щасливим?


Це глибоко. 


М: Це не робить мене щасливим, але нагадує про дуже приємні моменти. Пісня Mobb Deep «Shook Ones, Pt. II». У ній дуже крутий біт. Обожнював цей трек і кліп, коли був молодший, і досі люблю. 


J: Це було супер. Справжній хіп-хоп.


М: Він нагадує мені про чудові часи. Тобі подобається?


J: Mobb Deep найкращі.


М: У мене вдома є ця платівка. Я також люблю слухати Nas, коли прибираю вдома, особливо, його старі релізи. В дитинстві я слухав багато хіп-хопу, а також металу.


J: Я фанат DIPSET.


М: Ага, це вже 2000-і. 


Яка найжахливіша вечірка у твоєму житті?


Можна не називати імен.


J: Ну, я не пам’ятаю. Був п’яний, тому що було стрьомно. 


Як щодо тебе, Матьє?


М: Не знаю, чи найжахливіша, але був один особливий випадок. Я грав у Тіхуані – доволі небезпечному місті. Я їхав з Лос-Анджелеса до Сан-Дієґо, а після прибуття чекав на людей, які запросили мене до Сан-Дієґо, щоб дістатися до Тіхуани автомобілем. Я їх не знав. Я очікував на зелений Range Rover. Коли вони нарешті приїхали, ми представилися і багато розмовляли під час короткої дороги між двома містами. Розмова була дружньою, і ті двоє хлопців виявилися класними. А потім вони почали розповідати мені різні історії про місто. Один з них сказав: «Вчора кількох людей знайшли повішеними під мостом». Щось пов’язане з наркоторгівлею. Я подумав: «Ем… Ну що ж, ласкаво просимо до Тіхуани!». 


Потім від готелю до клубу мене супроводжували два типи охоронців, які працювали у клубі. Вони підійшли і дуже професійно посадили мене в авто. Вони зачинили двері нашого «4х4» і жоден не розмовляв англійською. Коли ми прибули, вони відкрили переді мною двері. Один був попереду мене, другий – позаду… Я грав тоді з 4 до 9 ранку. 

Що робить тебе щасливим?


Це глибоко. 


М: Це не робить мене щасливим, але нагадує про дуже приємні моменти. Пісня Mobb Deep «Shook Ones, Pt. II». У ній дуже крутий біт. Обожнював цей трек і кліп, коли був молодший, і досі люблю. 


J: Це було супер. Справжній хіп-хоп.


М: Він нагадує мені про чудові часи. Тобі подобається?


J: Mobb Deep найкращі.


М: У мене вдома є ця платівка. Я також люблю слухати Nas, коли прибираю вдома, особливо, його старі релізи. В дитинстві я слухав багато хіп-хопу, а також металу.


J: Я фанат DIPSET.


М: Ага, це вже 2000-і. 


Яка найжахливіша вечірка у твоєму житті?


Можна не називати імен.


J: Ну, я не пам’ятаю. Був п’яний, тому що було стрьомно. 


Як щодо тебе, Матьє?


М: Не знаю, чи найжахливіша, але був один особливий випадок. Я грав у Тіхуані – доволі небезпечному місті. Я їхав з Лос-Анджелеса до Сан-Дієґо, а після прибуття чекав на людей, які запросили мене до Сан-Дієґо, щоб дістатися до Тіхуани автомобілем. Я їх не знав. Я очікував на зелений Range Rover. Коли вони нарешті приїхали, ми представилися і багато розмовляли під час короткої дороги між двома містами. Розмова була дружньою, і ті двоє хлопців виявилися класними. А потім вони почали розповідати мені різні історії про місто. Один з них сказав: «Вчора кількох людей знайшли повішеними під мостом». Щось пов’язане з наркоторгівлею. Я подумав: «Ем… Ну що ж, ласкаво просимо до Тіхуани!». 


Потім від готелю до клубу мене супроводжували два типи охоронців, які працювали у клубі. Вони підійшли і дуже професійно посадили мене в авто. Вони зачинили двері нашого «4х4» і жоден не розмовляв англійською. Коли ми прибули, вони відкрили переді мною двері. Один був попереду мене, другий – позаду… Я грав тоді з 4 до 9 ранку. 

Після мого сету я заслужено пішов у туалет. За мною йшли двоє величезних мужиків у білих сорочках, із золотими годинниками та ланцюжками на шиї. Вони почали кричати один на одного іспанською, так ніби хотіли одне одного вбити – дуже голосно й істерично. Вони мене побачили, підійшли і кажуть: «Так ти діджей! Ти діджей!». А я у відповідь: «Так, чуваки, я діджей. Що ж, то я вже піду». І я швиденько вийшов; було вже по 9-ій ранку. Я був страшенно втомлений і трохи нервував через історії, які почув про місто.


Знаєте, чого я тоді навчився? Ви знаєте звідки походить салат «Цезар»? Ви, мабуть, подумаєте про Італію. Проте ні, салат «Цезар» походить із Тіхуани!


Яка твоя найдивніша звичка?


J: Я кожного разу засинаю, коли дивлюся фільми у ліжку. А моя дівчина витягує телефон і мене фотографує. 


Найбезглуздіша історія, в яку ти вплутався п’яним?


М: Не знаю, чи варто розповідати. Ну добре, розкажу… Одного разу я був добряче напідпитку. Я залишився на ніч з кількома людьми, тому що не міг дістатися додому. Я був надто п’яний і хотів прийняти душ у квартирі друга, де залишився. Поріг перед душем був доволі високий, і я на нього вистрибнув, відкрив кран, а коли впорався, впав. Я трохи зламав душ і стіну. Ну добре, я пробив величезну діру в стіні. Я заплатив за збитки, безумовно.


В усякому разі все це відбулося через одне специфічне пиво. Це напій диявола під назвою Kasteel Rouge. Це бельгійське пиво, після кількох пляшок якого ти не пам’ятаєш свого імені, що ти тут робиш і так далі.

Після мого сету я заслужено пішов у туалет. За мною йшли двоє величезних мужиків у білих сорочках, із золотими годинниками та ланцюжками на шиї. Вони почали кричати один на одного іспанською, так ніби хотіли одне одного вбити – дуже голосно й істерично. Вони мене побачили, підійшли і кажуть: «Так ти діджей! Ти діджей!». А я у відповідь: «Так, чуваки, я діджей. Що ж, то я вже піду». І я швиденько вийшов; було вже по 9-ій ранку. Я був страшенно втомлений і трохи нервував через історії, які почув про місто.


Знаєте, чого я тоді навчився? Ви знаєте звідки походить салат «Цезар»? Ви, мабуть, подумаєте про Італію. Проте ні, салат «Цезар» походить із Тіхуани!


Яка твоя найдивніша звичка?


J: Я кожного разу засинаю, коли дивлюся фільми у ліжку. А моя дівчина витягує телефон і мене фотографує. 


Найбезглуздіша історія, в яку ти вплутався п’яним?


М: Не знаю, чи варто розповідати. Ну добре, розкажу… Одного разу я був добряче напідпитку. Я залишився на ніч з кількома людьми, тому що не міг дістатися додому. Я був надто п’яний і хотів прийняти душ у квартирі друга, де залишився. Поріг перед душем був доволі високий, і я на нього вистрибнув, відкрив кран, а коли впорався, впав. Я трохи зламав душ і стіну. Ну добре, я пробив величезну діру в стіні. Я заплатив за збитки, безумовно.


В усякому разі все це відбулося через одне специфічне пиво. Це напій диявола під назвою Kasteel Rouge. Це бельгійське пиво, після кількох пляшок якого ти не пам’ятаєш свого імені, що ти тут робиш і так далі.

А ти? Ти теж маєш що розповісти. 


J: Я робив багато дурниць. Але 4 роки тому я працював кухарем в ресторані. Одного дня я працював зі своїм шефом, у якого були квитки на фестиваль їжі в Ліоні. Як відомо, Ліон – важливе місто у світі вишуканої кухні, де багато видатних шеф-кухарів. Ми пішли на фестиваль і зустрічали багато людей, які пили. Тож ми випили трохи шампанського, трохи червоного вина, трохи білого вина, трохи віскі. Пізніше моєму шефу захотілося покурити джойнт лише з трави, і ми страшенно обдовбалися. 


Потім ми сіли в автобус до міста, оскільки фестиваль був за його межами. Мені було дуже кепсько в автобусі, я відчував жар у тілі, і це було жахливо. Я ледве стояв на ногах і майже відключився. Мій шеф підняв мене з підлоги і посадив у таксі додому. Як тільки я дійшов додому, я побіг прямо до ліжка, упав на нього, почав блювати і заснув у власному блювотинні. Наступного ранку моя колишня дівчина повернулася з Німеччини і знайшла мене в такому вигляді. Пам’ятаю, у мене був кіт, який з’їв усе, що я виблював. 


Що люди скажуть на твоєму похороні? Хороше питання. 


М: Він був крутим діджеєм, ха-ха-ха. 


І останнє питання від нас: які найкращі ліки від похмілля?


М: Хм, мабуть, намагатися пити одну склянку води між склянками алкоголю. І «Доліпрен», якщо голова тріщить перед сном. Наступного дня почуваєшся свіжим і тверезим. 


J: Найкращі ліки від похмілля – секс. 

А ти? Ти теж маєш що розповісти. 


J: Я робив багато дурниць. Але 4 роки тому я працював кухарем в ресторані. Одного дня я працював зі своїм шефом, у якого були квитки на фестиваль їжі в Ліоні. Як відомо, Ліон – важливе місто у світі вишуканої кухні, де багато видатних шеф-кухарів. Ми пішли на фестиваль і зустрічали багато людей, які пили. Тож ми випили трохи шампанського, трохи червоного вина, трохи білого вина, трохи віскі. Пізніше моєму шефу захотілося покурити джойнт лише з трави, і ми страшенно обдовбалися. 


Потім ми сіли в автобус до міста, оскільки фестиваль був за його межами. Мені було дуже кепсько в автобусі, я відчував жар у тілі, і це було жахливо. Я ледве стояв на ногах і майже відключився. Мій шеф підняв мене з підлоги і посадив у таксі додому. Як тільки я дійшов додому, я побіг прямо до ліжка, упав на нього, почав блювати і заснув у власному блювотинні. Наступного ранку моя колишня дівчина повернулася з Німеччини і знайшла мене в такому вигляді. Пам’ятаю, у мене був кіт, який з’їв усе, що я виблював. 


Що люди скажуть на твоєму похороні? Хороше питання. 


М: Він був крутим діджеєм, ха-ха-ха. 


І останнє питання від нас: які найкращі ліки від похмілля?


М: Хм, мабуть, намагатися пити одну склянку води між склянками алкоголю. І «Доліпрен», якщо голова тріщить перед сном. Наступного дня почуваєшся свіжим і тверезим. 


J: Найкращі ліки від похмілля – секс.