Maoupa Mazzocchetti: Аматор-професіонал

Автор: Таня Войтко
Фото: Азіз Монделло
______

«Аматор» – так називає себе бельгійський музикант з французьким корінням Флорент Мазокетті aka Maoupa Mazzocchetti. 

 

У лютому цього року французький лейбл BFDM випустив новий альбом Maoupa Mazzocchetti під назвою «UXY Dosing». Він розповідає про наркотичний тріп під цукром і його вплив на свідомість, а також про стимулятор MDM (Maximalist Dance Music) – напівреальний, напіввигаданий кітчевий стиль електронної музики, який метафорично підвищує рівень цукру в крові. 

  

«UXY Dosing» став четвертою повноформатною роботою музиканта, а також креативним маніфестом, в якому він говорить про своє ставлення до індустрії клубної музики, погляди на сучасне мистецтво та персональний розвиток. Ми скористалися нагодою і поговорили з Флоренто про нову успішну роботу, одвічну боротьбу професіоналізму й аматорства, а також еволюцію творчих поглядів за останні декілька років.

Maoupa Mazzocchetti: Аматор-професіонал

Автор: Таня Войтко
Фото: Азіз Монделло
______

«Аматор» – так називає себе бельгійський музикант з французьким корінням Флорент Мазокетті aka Maoupa Mazzocchetti. 

 

У лютому цього року французький лейбл BFDM випустив новий альбом Maoupa Mazzocchetti під назвою «UXY Dosing». Він розповідає про наркотичний тріп під цукром і його вплив на свідомість, а також про стимулятор MDM (Maximalist Dance Music) – напівреальний, напіввигаданий кітчевий стиль електронної музики, який метафорично підвищує рівень цукру в крові. 

  

«UXY Dosing» став четвертою повноформатною роботою музиканта, а також креативним маніфестом, в якому він говорить про своє ставлення до індустрії клубної музики, погляди на сучасне мистецтво та персональний розвиток. Ми скористалися нагодою і поговорили з Флоренто про нову успішну роботу, одвічну боротьбу професіоналізму й аматорства, а також еволюцію творчих поглядів за останні декілька років.

Maoupa Mazzocchetti: Аматор-професіонал

Автор: Таня Войтко
Фото: Азіз Монделло
______

«Аматор» – так називає себе бельгійський музикант з французьким корінням Флорент Мазокетті aka Maoupa Mazzocchetti. 

 

У лютому цього року французький лейбл BFDM випустив новий альбом Maoupa Mazzocchetti під назвою «UXY Dosing». Він розповідає про наркотичний тріп під цукром і його вплив на свідомість, а також про стимулятор MDM (Maximalist Dance Music) – напівреальний, напіввигаданий кітчевий стиль електронної музики, який метафорично підвищує рівень цукру в крові. 

  

«UXY Dosing» став четвертою повноформатною роботою музиканта, а також креативним маніфестом, в якому він говорить про своє ставлення до індустрії клубної музики, погляди на сучасне мистецтво та персональний розвиток. Ми скористалися нагодою і поговорили з Флоренто про нову успішну роботу, одвічну боротьбу професіоналізму й аматорства, а також еволюцію творчих поглядів за останні декілька років.

Maoupa Mazzocchetti: Аматор-професіонал

Автор: Таня Войтко
Фото: Азіз Монделло
______

«Аматор» – так називає себе бельгійський музикант з французьким корінням Флорент Мазокетті aka Maoupa Mazzocchetti. 

 

У лютому цього року французький лейбл BFDM випустив новий альбом Maoupa Mazzocchetti під назвою «UXY Dosing». Він розповідає про наркотичний тріп під цукром і його вплив на свідомість, а також про стимулятор MDM (Maximalist Dance Music) – напівреальний, напіввигаданий кітчевий стиль електронної музики, який метафорично підвищує рівень цукру в крові. 

  

«UXY Dosing» став четвертою повноформатною роботою музиканта, а також креативним маніфестом, в якому він говорить про своє ставлення до індустрії клубної музики, погляди на сучасне мистецтво та персональний розвиток. Ми скористалися нагодою і поговорили з Флоренто про нову успішну роботу, одвічну боротьбу професіоналізму й аматорства, а також еволюцію творчих поглядів за останні декілька років.

Maoupa Mazzocchetti: Аматор-професіонал

Автор: Таня Войтко
Фото: Азіз Монделло
______

«Аматор» – так називає себе бельгійський музикант з французьким корінням Флорент Мазокетті aka Maoupa Mazzocchetti. 

 

У лютому цього року французький лейбл BFDM випустив новий альбом Maoupa Mazzocchetti під назвою «UXY Dosing». Він розповідає про наркотичний тріп під цукром і його вплив на свідомість, а також про стимулятор MDM (Maximalist Dance Music) – напівреальний, напіввигаданий кітчевий стиль електронної музики, який метафорично підвищує рівень цукру в крові. 

  

«UXY Dosing» став четвертою повноформатною роботою музиканта, а також креативним маніфестом, в якому він говорить про своє ставлення до індустрії клубної музики, погляди на сучасне мистецтво та персональний розвиток. Ми скористалися нагодою і поговорили з Флоренто про нову успішну роботу, одвічну боротьбу професіоналізму й аматорства, а також еволюцію творчих поглядів за останні декілька років.

Maoupa Mazzocchetti: Аматор-професіонал

Автор: Таня Войтко
Фото: Азіз Монделло
______

«Аматор» – так називає себе бельгійський музикант з французьким корінням Флорент Мазокетті aka Maoupa Mazzocchetti. 

 

У лютому цього року французький лейбл BFDM випустив новий альбом Maoupa Mazzocchetti під назвою «UXY Dosing». Він розповідає про наркотичний тріп під цукром і його вплив на свідомість, а також про стимулятор MDM (Maximalist Dance Music) – напівреальний, напіввигаданий кітчевий стиль електронної музики, який метафорично підвищує рівень цукру в крові. 

  

«UXY Dosing» став четвертою повноформатною роботою музиканта, а також креативним маніфестом, в якому він говорить про своє ставлення до індустрії клубної музики, погляди на сучасне мистецтво та персональний розвиток. Ми скористалися нагодою і поговорили з Флоренто про нову успішну роботу, одвічну боротьбу професіоналізму й аматорства, а також еволюцію творчих поглядів за останні декілька років.

Нещодавно я бачила, що ти виступав у Брюсселі. Розкажи, що це було?  

Ох, те, що я робив, точно було не зовсім легальним. Я приїхав до своєї музичної студії, під нею знаходиться ще більший простір для фотозйомок. Я орендував його, щоб створити «акусмоніум» – це 20 гучномовців та секстет (The UXY Dosing Orchestra), де Віка Пачеко була на вокалі, Міка Окі грала на модульному синтезаторі, Джуліо Еразмус на контрабасі, Еміль Баре на флейті, Даніель Даріеле на барабані, а я на трубі, гітарі та електронних інструментах.

 

Я зосередився на музиці для свого альбому через «акусмоніум», а деколи наратив переходив в акустичні, джазові мотиви, нагадував пісні у стилі босанова з оркестром. Це було як шоу в прямому ефірі, але з дуже малим колом присутніх — максимум 15 людей. У нас був великий простір, і я радий, що люди дотримувалися правил дистанціювання. Я зробив шоу в 6 актах, як, зазвичай, роблять у кіно або театрі. У сучасному мистецтві існує термін «виставка», що завжди означає тривалість та багаторазовість. Музика – це єдине медіа, де ти маєш лише одну спробу провести концерт, єдиним дублем. Ти його провів і на цьому крапка. Я намагався знайти рішення, як під час пандемії провести концерт безпечно. Тому вирішив зробити його для дуже малої аудиторії, виконавши той самий акт, але з різними запрошеними музикантами, такими, як Віка Пачеко, Міка Окі, Ремі Брегард, Emma DJ, Вінсент Джехано, Девід Хайльбіч (автор книжки Belgian Solution).

Нещодавно я бачила, що ти виступав у Брюсселі. Розкажи, що це було?  

Ох, те, що я робив, точно було не зовсім легальним. Я приїхав до своєї музичної студії, під нею знаходиться ще більший простір для фотозйомок. Я орендував його, щоб створити «акусмоніум» – це 20 гучномовців та секстет (The UXY Dosing Orchestra), де Віка Пачеко була на вокалі, Міка Окі грала на модульному синтезаторі, Джуліо Еразмус на контрабасі, Еміль Баре на флейті, Даніель Даріеле на барабані, а я на трубі, гітарі та електронних інструментах.

 

Я зосередився на музиці для свого альбому через «акусмоніум», а деколи наратив переходив в акустичні, джазові мотиви, нагадував пісні у стилі босанова з оркестром. Це було як шоу в прямому ефірі, але з дуже малим колом присутніх — максимум 15 людей. У нас був великий простір, і я радий, що люди дотримувалися правил дистанціювання. Я зробив шоу в 6 актах, як, зазвичай, роблять у кіно або театрі. У сучасному мистецтві існує термін «виставка», що завжди означає тривалість та багаторазовість. Музика – це єдине медіа, де ти маєш лише одну спробу провести концерт, єдиним дублем. Ти його провів і на цьому крапка. Я намагався знайти рішення, як під час пандемії провести концерт безпечно. Тому вирішив зробити його для дуже малої аудиторії, виконавши той самий акт, але з різними запрошеними музикантами, такими, як Віка Пачеко, Міка Окі, Ремі Брегард, Emma DJ, Вінсент Джехано, Девід Хайльбіч (автор книжки Belgian Solution).

Я часто думала, як музиканти можуть залишатися в здоровому глузді, втративши місце для виступів та можливості відчуття музики на сцені. Але я припускаю, що для тебе це був досить продуктивний час, особливо, якщо говорити про новий альбом «UXY Dosing».

Звісно, але я почав досліджувати звукову палітру до цього альбому ще у 2019 році. Мені дійсно потрібно було знайти нове звучання, новий звуковий досвід. Під час першого локдауну в мене вже була перша половина альбому. Я почав працювати над ним давно, це завжди глибокі роздуми без конкретного дедлайну. Наприклад, зараз я записую багато акустичної музики.

 

Якщо порівнювати «UXY Dosing» з «Gag Flag» та іншими твоїми альбомами, я помітила еволюцію у звучанні та художній репрезентації. 

«Gag Flag» – був пробивним техно з похмурими атмосферами. Звісно, мені це подобається, проте я завжди хотів глибше дослідити попмузику, яку слухав, коли був підлітком – Residents, Devo, Max Headroom. З цим альбомом я намагався дослідити нові цифрові текстури, але з ідеєю максималістської музики з високою концентрацією звуків. Я хотів зберегти його звучання мелодичним, а концепцію повністю сюрреалістичною.

 

Я помітила схожість у підходах, які використовуєш ти, The Residents й Devo. Помітно, що ти пробуєш балансувати між гумором та серйозністю. Це одна з причин, чому ти вирішив створити Mr.Snippet, так?

Саме так. Я хотів зробити альтер его, яке буде продавати музику. На це мене надихнув Макс Хедрум, ведучий телевізійного шоу. Ми знаємо, 1980-ті були про «пластик», тоді усе було більш театрально, проте для мене цей час здається більш наївним щодо всього, і це мені дуже подобається. Snippet Boy – попікона, яка жила, грала та продавала альбоми. Було дивно працювати знову в цьому образі після 2 років паузи. 

Я часто думала, як музиканти можуть залишатися в здоровому глузді, втративши місце для виступів та можливості відчуття музики на сцені. Але я припускаю, що для тебе це був досить продуктивний час, особливо, якщо говорити про новий альбом «UXY Dosing».

Звісно, але я почав досліджувати звукову палітру до цього альбому ще у 2019 році. Мені дійсно потрібно було знайти нове звучання, новий звуковий досвід. Під час першого локдауну в мене вже була перша половина альбому. Я почав працювати над ним давно, це завжди глибокі роздуми без конкретного дедлайну. Наприклад, зараз я записую багато акустичної музики.

 

Якщо порівнювати «UXY Dosing» з «Gag Flag» та іншими твоїми альбомами, я помітила еволюцію у звучанні та художній репрезентації. 

«Gag Flag» – був пробивним техно з похмурими атмосферами. Звісно, мені це подобається, проте я завжди хотів глибше дослідити попмузику, яку слухав, коли був підлітком – Residents, Devo, Max Headroom. З цим альбомом я намагався дослідити нові цифрові текстури, але з ідеєю максималістської музики з високою концентрацією звуків. Я хотів зберегти його звучання мелодичним, а концепцію повністю сюрреалістичною.

 

Я помітила схожість у підходах, які використовуєш ти, The Residents й Devo. Помітно, що ти пробуєш балансувати між гумором та серйозністю. Це одна з причин, чому ти вирішив створити Mr.Snippet, так?

Саме так. Я хотів зробити альтер его, яке буде продавати музику. На це мене надихнув Макс Хедрум, ведучий телевізійного шоу. Ми знаємо, 1980-ті були про «пластик», тоді усе було більш театрально, проте для мене цей час здається більш наївним щодо всього, і це мені дуже подобається. Snippet Boy – попікона, яка жила, грала та продавала альбоми. Було дивно працювати знову в цьому образі після 2 років паузи. 

Як би ти описав цей світ?

Коли ти їси Oreo, то відчуваєш у роті крем, але розумієш, що він не молочний, а синтетичний. Думаючи про це, я прийшов до нової палітри звуків, щоб створити новий вид електронної музики – UXY Dosing (UD) або Maximal Dance Music (MDM) для цього альбому. Мені пощастило, що мене зворушила грація декстрози (глюкози) ще зовсім маленьким. Щосереди бабуся дарувала солодке, коли забирала мене з дитсадка. Синтетичний цукор і стан максимального збудження, яке він дає, дуже сильно вплинули на мене.

 

Розкажи, будь ласка, про «новий вид електронної музики» трішки детальніше. Що ти маєш на увазі?  

Я подумав: якщо мені доведеться створювати новий стиль у музиці, то без вживання речовин не обійдеться. Наприклад, в регі є марихуана, у клубній музиці є екстазі тощо. Жанр UXY Dosing, максималістська танцювальна музика (MDM) – про цукор.

Як би ти описав цей світ?

Коли ти їси Oreo, то відчуваєш у роті крем, але розумієш, що він не молочний, а синтетичний. Думаючи про це, я прийшов до нової палітри звуків, щоб створити новий вид електронної музики – UXY Dosing (UD) або Maximal Dance Music (MDM) для цього альбому. Мені пощастило, що мене зворушила грація декстрози (глюкози) ще зовсім маленьким. Щосереди бабуся дарувала солодке, коли забирала мене з дитсадка. Синтетичний цукор і стан максимального збудження, яке він дає, дуже сильно вплинули на мене.

 

Розкажи, будь ласка, про «новий вид електронної музики» трішки детальніше. Що ти маєш на увазі?  

Я подумав: якщо мені доведеться створювати новий стиль у музиці, то без вживання речовин не обійдеться. Наприклад, в регі є марихуана, у клубній музиці є екстазі тощо. Жанр UXY Dosing, максималістська танцювальна музика (MDM) – про цукор.

У світі стільки цукру! Він усюди! Тому я подумав, якщо люди з’їдять багато глюкози, вони матимуть достатній запас сил і зможуть довго танцювати.

У світі стільки цукру! Він усюди! Тому я подумав, якщо люди з’їдять багато глюкози, вони матимуть достатній запас сил і зможуть довго танцювати.

Цукор порочний – ти можеш його придбати скрізь, його пакують у красиві обгортки, які створюють спеціально, щоб нас спокусити. Ефект від цукру – привід створити нову реальність, новий незрозумілий жанр, хоча це вже не нове. Так, я люблю йти далеко від реальності.

 

Як з'явилася ця ідея? 

Я намагаюся відійти від прямої бочки й хотів дослідити різні моделі в одному жанрі. Я багато слухаю дивної джазової музики. Можливо, це впливає на частину моїх пісень, бо джаз більш вільний жанр. Я хочу зберегти музику вільною, навіть якщо мова йде про електронну музику – дотримуватися різних послідовностей, мати різні настрої – яскраві та темні.

Цукор порочний – ти можеш його придбати скрізь, його пакують у красиві обгортки, які створюють спеціально, щоб нас спокусити. Ефект від цукру – привід створити нову реальність, новий незрозумілий жанр, хоча це вже не нове. Так, я люблю йти далеко від реальності.

 

Як з'явилася ця ідея? 

Я намагаюся відійти від прямої бочки й хотів дослідити різні моделі в одному жанрі. Я багато слухаю дивної джазової музики. Можливо, це впливає на частину моїх пісень, бо джаз більш вільний жанр. Я хочу зберегти музику вільною, навіть якщо мова йде про електронну музику – дотримуватися різних послідовностей, мати різні настрої – яскраві та темні.

Тобто ти переслідуєш ідею «більше – це більше», а не «менше – це більше?»

 Я не думав про це. Це швидше про те, для чого робити прості речі, якщо можна їх зробити комплексними та складними. Мені подобається робити все від початку до кінця – від концепції й візуалів, до загального всесвіту, до конкретної людини. Дуже люблю створювати сюрреалістичні світи. Я завжди шукаю різні асоціації, почуття, звуки та нове альтер его – останнє можна побачити на моїх прес фото. Це нагадує мені Jamiroquai – він дуже яскравий, завжди в русі. А його кліп та трек «Blue Skies», на мій погляд, дуже сюрреалістичні. І я намагався зловити це відчуття «польоту», коли зашкалює рівень цукру.  

 

Я завжди досліджую сфери та види діяльності, коли хочу зайнятися чимось абсолютно іншим. Проте під час цього дослідження дуже втомлююся, оскільки намагаюся максимально вийти з зони комфорту. Я багато працюю, але мені це подобається.

 

Я думаю, ти з тих музикантів, які не намагаються залишатися в одній ніші. Наприклад, ти працював з техно, реггетон, також давно займаєшся індустріальною музикою. 

Це правда. Я дуже люблю музику, люблю грати на інструментах. У дитинстві я навчився грати на барабанах, потім на трубі та басу. Я граю на багатьох інструментах. У світі існує стільки жанрів для вивчення, проте життя надто коротке, щоб дослідити все. Я відчуваю в собі постійну жагу до дослідження, але не хочу стати спеціалістом якогось стилю. Мені байдуже. Консерватизм є у кожному жанрі – класичній музиці, електроніці, DIY.

Тобто ти переслідуєш ідею «більше – це більше», а не «менше – це більше?»

 Я не думав про це. Це швидше про те, для чого робити прості речі, якщо можна їх зробити комплексними та складними. Мені подобається робити все від початку до кінця – від концепції й візуалів, до загального всесвіту, до конкретної людини. Дуже люблю створювати сюрреалістичні світи. Я завжди шукаю різні асоціації, почуття, звуки та нове альтер его – останнє можна побачити на моїх прес фото. Це нагадує мені Jamiroquai – він дуже яскравий, завжди в русі. А його кліп та трек «Blue Skies», на мій погляд, дуже сюрреалістичні. І я намагався зловити це відчуття «польоту», коли зашкалює рівень цукру.  

 

Я завжди досліджую сфери та види діяльності, коли хочу зайнятися чимось абсолютно іншим. Проте під час цього дослідження дуже втомлююся, оскільки намагаюся максимально вийти з зони комфорту. Я багато працюю, але мені це подобається.

 

Я думаю, ти з тих музикантів, які не намагаються залишатися в одній ніші. Наприклад, ти працював з техно, реггетон, також давно займаєшся індустріальною музикою. 

Це правда. Я дуже люблю музику, люблю грати на інструментах. У дитинстві я навчився грати на барабанах, потім на трубі та басу. Я граю на багатьох інструментах. У світі існує стільки жанрів для вивчення, проте життя надто коротке, щоб дослідити все. Я відчуваю в собі постійну жагу до дослідження, але не хочу стати спеціалістом якогось стилю. Мені байдуже. Консерватизм є у кожному жанрі – класичній музиці, електроніці, DIY.

Для мене митець – протилежність фахівця. Я не хочу бути спеціалістом із джазу чи техно. Я вважаю за краще бути музикантом-аматором. Думаю, важливо утримуватися від будь-яких правил, адже ви можете творити, не усвідомлюючи всього цього.

Для мене митець – протилежність фахівця. Я не хочу бути спеціалістом із джазу чи техно. Я вважаю за краще бути музикантом-аматором. Думаю, важливо утримуватися від будь-яких правил, адже ви можете творити, не усвідомлюючи всього цього.

Місяць тому я записав багато південноамериканських звуків, таких як босанова, фламенко та інше. Все це пішло від моєї уяви, від того, що я думаю про цю музику. Я багато граю на гітарі, знаходжу мелодії й просто їх інтерпретую. Дуже дивно, коли я шукаю нову музику, новий звук, я не ставлю перед собою претензійних задач. Навіть мої найкращі друзі насправді не розуміють, що я роблю. Важко отримати підтримку від людей, яких ти любиш. З таким підходом це важко та енергозатратно. Зрештою, вони можуть зрозуміти, проте це непросто. Іноді мої методи викликають багато сумнівів, але сумніви – це завжди добре.

Місяць тому я записав багато південноамериканських звуків, таких як босанова, фламенко та інше. Все це пішло від моєї уяви, від того, що я думаю про цю музику. Я багато граю на гітарі, знаходжу мелодії й просто їх інтерпретую. Дуже дивно, коли я шукаю нову музику, новий звук, я не ставлю перед собою претензійних задач. Навіть мої найкращі друзі насправді не розуміють, що я роблю. Важко отримати підтримку від людей, яких ти любиш. З таким підходом це важко та енергозатратно. Зрештою, вони можуть зрозуміти, проте це непросто. Іноді мої методи викликають багато сумнівів, але сумніви – це завжди добре.

Цікаво, що ти називаєш себе не «музикантом», а «дослідником». Як відбувається сам процес?   

У мене немає жодної стратегії. Наприклад, у новому альбомі я намагався знайти звук з більшою кількістю текстур та деталей. Я працював з модульними синтезаторами, але зараз займаюся з ними менше. На одному фестивалі, де грали я і Лоренцо Сенні, ми говорили про Amnesia Scanner, я дуже люблю їхнє звучання. Сенні сказав, що вони працюють з програмним забезпеченням Kyma Pacarana.

Ти бачила фільм про робота «Wall-E»? Всі звуки видавалися за допомогою цього програмного забезпечення. Я намагався знайти його, але воно виявилося дуже дорогим. Тож я шукав альтернативи в Інтернеті й знайшов одну програму, у якій ти можеш генерувати звук або використовувати його лише як ефект. З цією програмою у вас відкривається багато можливостей, проте всі вони на комп’ютері. Так от, я знайшов звук, який шукав. Це щось на зразок копії органічного звуку, але абсолютно неорганічного. Тож процес був схожий на пошук потрібного середовища, ніби я художник і вирішував – малювати фарбою чи аерозолем.

 

Як органічна / штучна якість музики впливає на візуальні рішення? Ти також мав колаборацію з Джонатаном Кастро, так?

Я вже давно слідкую за роботою Джонатана. Зрештою, він справжній UXY-Дозер. Я часто пишу людям, роботу яких я люблю. З Джонатаном це почуття було взаємним, тож я запропонував йому допомогти мені створити органічну роботу для обкладинки, але не використовуючи справжню органічну текстуру, тому ми створили її штучно. Минулого літа після довгого дзвінку я дав йому свій логотип, і він створив цю обкладинку та вогняне коло, що стоїть за нею.

 

Штука в тому, що візуал завжди пов’язаний з музикою. Отже, естетика/дизайн/відео має відповідати головній ідеї та поєднувати безліч фактур, таких як високий цифровий 3D, який Лоран Аллард створив із логотипом скляної труби та цукерками. Для задньої обкладинки я написав щось власним почерком від другої особи однини, щоб отримати щось більш «людське».

 

Що всередині таблетки?

Три QR-коди, які дають вам доступ до останніх трьох пісень альбому. Цих 3-х пісень немає на вінілі.

Цікаво, що ти називаєш себе не «музикантом», а «дослідником». Як відбувається сам процес?   

У мене немає жодної стратегії. Наприклад, у новому альбомі я намагався знайти звук з більшою кількістю текстур та деталей. Я працював з модульними синтезаторами, але зараз займаюся з ними менше. На одному фестивалі, де грали я і Лоренцо Сенні, ми говорили про Amnesia Scanner, я дуже люблю їхнє звучання. Сенні сказав, що вони працюють з програмним забезпеченням Kyma Pacarana.

Ти бачила фільм про робота «Wall-E»? Всі звуки видавалися за допомогою цього програмного забезпечення. Я намагався знайти його, але воно виявилося дуже дорогим. Тож я шукав альтернативи в Інтернеті й знайшов одну програму, у якій ти можеш генерувати звук або використовувати його лише як ефект. З цією програмою у вас відкривається багато можливостей, проте всі вони на комп’ютері. Так от, я знайшов звук, який шукав. Це щось на зразок копії органічного звуку, але абсолютно неорганічного. Тож процес був схожий на пошук потрібного середовища, ніби я художник і вирішував – малювати фарбою чи аерозолем.

 

Як органічна / штучна якість музики впливає на візуальні рішення? Ти також мав колаборацію з Джонатаном Кастро, так?

Я вже давно слідкую за роботою Джонатана. Зрештою, він справжній UXY-Дозер. Я часто пишу людям, роботу яких я люблю. З Джонатаном це почуття було взаємним, тож я запропонував йому допомогти мені створити органічну роботу для обкладинки, але не використовуючи справжню органічну текстуру, тому ми створили її штучно. Минулого літа після довгого дзвінку я дав йому свій логотип, і він створив цю обкладинку та вогняне коло, що стоїть за нею.

 

Штука в тому, що візуал завжди пов’язаний з музикою. Отже, естетика/дизайн/відео має відповідати головній ідеї та поєднувати безліч фактур, таких як високий цифровий 3D, який Лоран Аллард створив із логотипом скляної труби та цукерками. Для задньої обкладинки я написав щось власним почерком від другої особи однини, щоб отримати щось більш «людське».

 

Що всередині таблетки?

Три QR-коди, які дають вам доступ до останніх трьох пісень альбому. Цих 3-х пісень немає на вінілі.

@jonacthan, @bipole_prod
@jonacthan, @bipole_prod
Яка ідея стоїть за відео?

Відео про ефект цукру та звуку. Я думаю, що це головний техно-трек альбому. А ти знала, що ця пластикова трубка спочатку була моїм логотипом? Все крутиться навколо речовини та її дії: на стіні видно цукерки, шоколад. Ти можеш бачити все це.

 

Цукор – це речовина, яка має великий ефект, проте у мене немає усіх ключів до альбому. Він дуже сюрреалістичний, і я не сприймаю його надто серйозно. Я не хочу серйозно займатися музикою. Звичайно, це не просто забавка для мене, проте я не роблю з цього сенсацію. 

 

Ти говориш про ідею «підриву музичної індустрії». Я бачу UXY Dosing як логічне продовження цього підходу. Чи мав альбом конкретне повідомлення для музичної індустрії? Як ти підійшов до концептуальної частини з цієї точки зору?

Думаю, в альбомі є багато сенсів, які я не контролюю. Ось чому його цікаво поширювати серед публіки, якою різноманітною вона б не була. Напевно, мені подобається перекручувати ідеї всередині спільного раціонального.

Яка ідея стоїть за відео?

Відео про ефект цукру та звуку. Я думаю, що це головний техно-трек альбому. А ти знала, що ця пластикова трубка спочатку була моїм логотипом? Все крутиться навколо речовини та її дії: на стіні видно цукерки, шоколад. Ти можеш бачити все це.

 

Цукор – це речовина, яка має великий ефект, проте у мене немає усіх ключів до альбому. Він дуже сюрреалістичний, і я не сприймаю його надто серйозно. Я не хочу серйозно займатися музикою. Звичайно, це не просто забавка для мене, проте я не роблю з цього сенсацію. 

 

Ти говориш про ідею «підриву музичної індустрії». Я бачу UXY Dosing як логічне продовження цього підходу. Чи мав альбом конкретне повідомлення для музичної індустрії? Як ти підійшов до концептуальної частини з цієї точки зору?

Думаю, в альбомі є багато сенсів, які я не контролюю. Ось чому його цікаво поширювати серед публіки, якою різноманітною вона б не була. Напевно, мені подобається перекручувати ідеї всередині спільного раціонального.

Альбом про клубну музичну індустрію і це, мабуть, найбільш клубна музика, яку я коли-небудь писав. Хоча для ді-джея буде складно інтегрувати біти чи вписати більшу частину пісень з альбому в танцювальний сет. Я йду проти загального поняття що таке «клубна індустрія», мене цікавлять конфлікти та складнощі.

Альбом про клубну музичну індустрію і це, мабуть, найбільш клубна музика, яку я коли-небудь писав. Хоча для ді-джея буде складно інтегрувати біти чи вписати більшу частину пісень з альбому в танцювальний сет. Я йду проти загального поняття що таке «клубна індустрія», мене цікавлять конфлікти та складнощі.

Мені не треба бути частиною великої гри. Я знаю, чому я займаюся музикою, і це не означає бути частиною чогось. Як каже Тонтон, «Fuck’em all and feed ’em fish!». Але з любов’ю. От уяви, що ти танцюєш на килимі в клубі, а демон деколи швидко прибирає килим з-під ніг, щоб усі впали на землю.

Які інструменти прояву свого творчого бачення зараз здаються потужними?

Все крутиться навколо почуттів і допитливості, які на мене нахлинають час від часу. Я не намагаюся переконати когось чи щось. Я хочу дивувати та стимулювати себе. А для цього мені потрібно досліджувати нові речі: музичні жанри, проводити колаборації, вчитися грати на нових інструментах, рухатися далі. Коли я знаходжу те, що мене стимулює, я стараюся заглибитися в тему та витягти з цього все й технічно, й художньо. Тоді процес йде природним шляхом. Думаю, мова йде про аналіз того, що вас справді зворушує і чому чиясь робота може надихати. Це круто – не йти за кимось, не ставати копією, а знайти свій власний підхід.

Мені не треба бути частиною великої гри. Я знаю, чому я займаюся музикою, і це не означає бути частиною чогось. Як каже Тонтон, «Fuck’em all and feed ’em fish!». Але з любов’ю. От уяви, що ти танцюєш на килимі в клубі, а демон деколи швидко прибирає килим з-під ніг, щоб усі впали на землю.

Які інструменти прояву свого творчого бачення зараз здаються потужними?

Все крутиться навколо почуттів і допитливості, які на мене нахлинають час від часу. Я не намагаюся переконати когось чи щось. Я хочу дивувати та стимулювати себе. А для цього мені потрібно досліджувати нові речі: музичні жанри, проводити колаборації, вчитися грати на нових інструментах, рухатися далі. Коли я знаходжу те, що мене стимулює, я стараюся заглибитися в тему та витягти з цього все й технічно, й художньо. Тоді процес йде природним шляхом. Думаю, мова йде про аналіз того, що вас справді зворушує і чому чиясь робота може надихати. Це круто – не йти за кимось, не ставати копією, а знайти свій власний підхід.